|
І не виходь із кімнати і не роби помилки. Навіщо тобі Сонце, як Шипку вже запалив ти? За дверима усе безглуздо, тим паче – вигуки щастя. Зайди лише у вихо́док – і зразу ж і повертайся. О, не виходь із кімнати, не викликай мотора. І пам’ятай, що простір цей зроблений із коридору і у лічильник впирається. А якщо зазирне жваво мила, роззявивши рота, жени її, не роздягаючи. І не виходь із кімнати; вважай, що заскочив протяг. Чи є що на світі цікавіше, окрім голих стін навпроти? Навіщо виходити звідти, куди повернешся увечері таким, яким був уранці, та ще й таким понівеченим? О, не виходь із кімнати. Танцюй під ритм босанова в пальті, що на голе тіло, у мештах на босу ногу. Капуста, мастила лижні пахнуть в твоїй вітальні. Ти написав масу літер; іще одна явно зайва. І не виходь із кімнати. Нехай лиш твоя кімната пізнає, який ти насправді. І взагалі інкогніто когіто ерго сум мовила формі сердито субстанція. І не виходь із кімнати! На вулиці, глянь, не Франція. Дурнем не будь, кажу тобі! Будь тим, ким інші не стали би. І не виходь із кімнати! Дай волю меблям зістарілим, злийся обличчям з шпалерами. Запрись і зроби барикаду із шафи від хроноса, ероса, віруса – дай собі ради.
|