|
Цілком типовий пейзаж, поліпшений мулом повеней. Дерева, шпилі та бані, у маєвах оболонь. Буцім і мав, що казать, зголошувався, схвильований, а зі багатослівя вціліло одне «було». Так одіб’ється дзеркалом стареча брова і лисина, ба, ні подоби лиця, ані тобі – муді. Усюди суціль розмите казане усно-писано, в ирії – пірвана хмара і ти стоїш у воді. Місцевості щось нагадують, – десь у сирій Голландії, задовго до з’яви гребель, мережив, імен де Фриз, чи то ван Дайк. Або – в Азії, в тропіках, бо залляв її дощ, і ґрунти розрихлені; а ти не рис. Поволі і назбиралися – у день або рік по краплі ця пріснява – в своїх якостях, і згага солоних га. І дитю перископом на часі з пліч роззиратися, щоб примічати здалеку дим кораблів поган.
|