Із циклу «Частина мови»Це не втрата глузду, я притомився за літо. По сорочку до шафи полізеш – і день свисне. Хутчіш би зима, хай запорошать її мітли Міста велелюдні, а для початку – хоч листя. Ляжу не роздягаючись, шукатиму коди В чужих одкровеннях, доки залишки року Поволі переходять на «зебрі» асфальт. Свобода – Це коли звітрюються імена із трону, А сік піднебіння солодший від халви Шираза, І, хоча мізки перекручені, наче ріг муфлона, Жодного співчуття тим, хто минув оази.
|