Із циклу «Частина мови»Ніколи не буде запізно вийти з домівки на вулицю, де оглядини навмання заспокоять око під’їздами, худорбою голих дерев, блиском калюж, ходою. На пустій голові бриз коливне ботву, і вулиця віддалік звужується в букву «У», як обличчя до підборідь, і пся причинна вилітає зі підворіття, що зібгана папірчина. Вулиця. У деяких зі споруд показні вітрини, повні полиці; і, що ліпші, то тішишся, що здоровий глузд не лишив тебе з ними наодинці.
|