Із циклу «Частина мови»Згідно візій повітря, закрай землі усюди. І заочі білий світ обіцяє, чим би не замели сліду, оте, що і вочевидь. От і зір зіниці не відволік, косячи, буцім серпом, поля; сумі дрібних складових зі рою неподалік нічим різнитися від нуля. І усмішка майне, наче ґави тінь по щербатій горожі, бундючних куп шипшини мимо і голосінь жимолості до зціпеніння губ.
|