Із циклу «Частина мови»О тихотворення моє, моє німотне, одначе тягнеться – пітніє ремінь, куди поскаржитися на ярмо те, кому сказати, як життя живемо? Опівніч місячний жовток шукаємо при сірниках уже, поза знемогами, руками носимо ту неприкаяність з крихкого жовтого до паперового. Та як борзопис цей, густіший патоки, там не розмазуй ти, та з ким у корені хоч би на лікоть вирвати, хоч так-таки, шматок відрізаний, о тихотворення?
|