Із циклу «Частина мови»Щодо сяєва звізд, то воно завжди. А чи певні в собі, у своєму сяйві, чи які неприкаяні, а ряхтять сюди, бо вечоріє: усі ті самі. Небо ліпше без них, хоча мало чим проникаємось в космосі, як із ними навіч. Принаймні – не ідучи з місця, на голій веранді, сидьма. Як казав, упівоберта в глибині тіні боліда билинний витязь, життя, бач, немає ніде, і ні однієї, погляду попуститись.
|