Із циклу «Частина мови»Я родився і ріс в болотистій місцині, звабній цинку-оливу хвиль, двоїстих у добіганні й неугавних на рими, і відти той бляклий голос поміж ними, в’юнкий, наче мокрий волос, якомога в’ючись. Це уже хвилі клопіт, що розчулює вушну мушлю не її рокіт, але ляски ряден, віконниць, долонь, чайник, скипілий на керогазі, максимум – крики чайок. Те у пласких краях і боронить від фальші серце, що критись ніде і видно далі. Це хіба щодо голосу далеч не вельми чуйна: не погляду нарікати на брак відлуння.
|