Із циклу «Частина мови»Північ кришить метал, але шкодує скло. Вчить гортань говорити «пусти». Холод мене всмоктав і вклав перо В пальці, щоб їх зігріли листи. Замерзаючи, бачу, як за моря Сонце сідає, нікого навколо. Чи то по кризі ковзають підбори, чи то сама земля Закругляється під обцасом колом. І з гортані моєї, де покладено сміх Або мову, або гарячий чай Все чіткіше відлунює сніг І чорніє як твій Седов, «прощавай».
|