(З поеми «Хода»)О, списе мій, мій списе, ти давно моя єдина зброя і майно. Уся моя могуть чаїться в нім, мандрую я зі списом іменним, як хороше мені сьогодні з ним. Об чім це я. О, ці мені міста, криві провулки їх, брудна вода, нічого в них цікавого нема, багатіїв стрічаю, зокрема, але такого списа в них катма! О, списе мій, мій списе, все моє майно, моя могуть, яка не є, завжди разом, куди не ідемо. Коли-небудь, кого-небудь вб’ємо, мій списе, або відкоша дамо. Бо що міста з пляшками їх вина, до них велика близиться війна, біда безлика, і чия вина, що деяким із них не повезло, й чіпке, як тінь, і неминуче – зло! То що тепер, мій списе, чимале майно моє, дитя моє мале, настав, либонь, розлуці нашій час, добігла, бачмо, оповідь про нас, грими на голові, мій бідний таз! віднині одному із нас кінець! О, прощавай мій Санчо, мій мудрець, бувайте всі, я вже – анітелень, блищи мій таз, як янгельский вінець моїм нещастям, бігма день у день.
|