«З лютого по квітень»Я не вижив з ума і цієї зими, а зима і кінчилася. Шум льодоходу, а деінде і ряст замічаю – і буцім гаразд. Користаю нагоду потепління сповна на Фонтанці, й, зіницею на ній, сліпую стократно. Пісну фізію тру п’ятірнею – еге ж, не в яру наст осів і не тане. Ось дожив до сідин, і дивлю, як буксир між льодин путь подолує в устя. Не нижче вікопомного зла паперові покути козла- одпущенця зі скрух. Не гнівись же за врочистий пролог; не минає година тривог, не кінчаються зими. Добігає і день, у товпі, в перепалці Камен на пиру в Мнемозини.
|