Із циклу «З лютого по квітень»Морозний вечір. Мости в тумані. Инколи, зі грота на даху Біржі зуб химери клацне. Сказ холоднечі, пусте, відлюдне перехрестя. Рота матросів з ліхтарем іде із лазні. В глибинах ростру – ворони кашель. В инеї дерева, легенями шкільної діаграми у мряці двору чорніють гнізд кавернами. І мрева шугають окіл газової лампи. Ріка – як блузка, на ліхтарі розстібнута. Ні шатер, ні бань у млі. До статуй даху, подаль куриться люстра блідої повні – вершник-імператор висріблює у паморозі профіль. І барку в світлі вікна лише одного у Сенаті вага льодин в норд-ост перекосила. Двірці заціпли, і ждуть весни щоніч їх колонади, як ждуть плоти на Ладзі буксира.
|