|
Cухе, на левантійський штиб, лице, підтягнуте віспинками у бачки. Коли він дістає цигарку з пачки, сумирно тускле у півмлі кільце на безіменці ледь не двісті ват заломлює в кришталик мій натомість: я мружусь; отоді він мені мовить «звиняйте», і смакує сизий чад. Січневий Крим. На берег, далебіг, зима приходить буцім для забави: утриматись не має змоги сніг на лезвах наїжачених агави. Порожні ресторації. Димлять іхтіозаври з рейду. Знакомито витає лавру прілий аромат. «Гидоти цеї зволите?» «Налийте». Отож – усмішка, сутінки, графин. Буфетник подалік, заплівши руки, дає круги, як молодий дельфін навкіл хамсою повної фелюки. Квадрат вікна. В горшках – жовтофіоль. Сніжинок рій гайнув і щез проворно. Миттєвосте, стривай! спинитись зволь! не так чудова, чей, як неповторна.
|