|
Ні туги, ні любові, ні суму, ні тривоги, ні болю в душі, мов життя за плечима несу я, і всього лише мить до межи. Обернись – ти побачиш напевно: у провулку таксі торохтять, за церковним парканом дерева над дитям, що хворіє, шумлять, із якоїсь незнаної далі молодий постовий засвистить, і безглузде гриміння роялю попливе над тобою кудись. Не збагнеш, та відчуєш відразу: добре всім цим п’ятьом куполам, і порожньому вже діабазу це навпіл заповім я життя.
|