|
Сніг падає у зменшенім бутті. Пора ця – час гуляк і Пінкертонів, себе здоганяєш в новому єстві, впізнаєш по відбитку жетонів. За здобутки такі в безкоштовній порі, У повіті, що тишею повен. Скільки світла набилось в шматочкок зорі Серед ночі! як біженців в човен. Не посліпни, дивись! Ти і сам сирота, Відщепенець, стерво незаконне. За душею – ні шеляга, з хворого рота – пара хмарами – профіль дракона. Помолись краще вголос, бо ти Назорій, за усіх хто з дарами в обох половинах Землі самозванців-царів І за всіх діточок у колисках.
|