(З поеми «Хода»)Коли пощез любові силует, Коли від горепаду плечі вниз, Витягуй із валізи пістолет, Неси його в ломбард, і не барись. Придбай на ті банкноти патефон, Десь вибери місцинку – і танцюй (Нехай у тім’ї – дзвін, та є резон), І ручку патефона поцілуй. Вбирайте ці поради Скрипаля, Навчу стріляти в себе – не здаля: Не в голову, а ближче до руки. Живіть, кричіть, ридайте всі роки! На блюдці щире серце понесу, Забуду, ще пульсуюче, в дворі, Вдивляйтеся в лиця мого ясу І не шукайте серця у дірі – Зіяючій на грудях серед плям, І тільки патефони десь отам... І тільки струни, музика, дроти. А в горлі – шал багряної води.
|