|
В селі Господь живе не по кутках, Як думають насмішники, а всюди. Освячує покрівлі, глеки, блюда І ділить навпіл двері при зірках. В селі Творця достатньо – в чавуні Він варить у суботу сочевицю, Танцюючи сонливо на вогні, Мені підморгує, мов очевидцю. Він ставить загорожі... Ось віддав Дівча за карбівничого. Для жарту Притримав качку, опускає вплав... Мисливець в неї цілився азартно. Можливість Божу працю споглядать І слухати, як осінь студить воду, – Таки ж одна-єдина благодать, Доступна атеїсту на природі.
|