|
У селах Бога доста, крім покуть, усюди – далебі, даремні кпини. Він святить крівлі, горщики зі глини, і хатні двері ділить навпіл тут. Його в селі – надміру. В чавунці він щосуботи варить сочевицю, танцює на пічному пломінці, підмигує мені, як очевидцю. Горожі зводить він. Благословить дівицю за лісничого. В підначку влаштовує, як завше, недоліт об’їждчику, що цілиться у качку. Оказія усе це споглядать, осінньому наслідуючи свисту, єдина, вочевидьки, благодать в селі, що випадає атеїсту.
|