|
Бог у селі живе не по кутах, Як думають насмішники, а всюди. Освячує Він посуд в хаті й дах і ділить двері навпіл без облуди. Він у селі – в надлишку. В чавуні Він варить по суботах сочевицю, Танцюючи вже сонно на вогні, Як свідкові, підморгує щасливцю. Він огорожі ставить. З жартом – вмить Він видасть за лісничого жебрачку. Влаштує Він одвічний недоліт Об’їждчикові, що стріляє в качку. Спостерігати це є в нас можливість, браття, Прислухавшись до осені вже свисту, – Єдина, взагалі-то, з благодатей, В селі доступна навіть атеїстам.
|