|
Впівголоса – звичайно, не у весь – Прощаюсь назавжди з твоїм порогом. Не ворухнеться град, не стрепенеться вєсь Від голосу приглу́шеного. З Богом! По сходах я, на вулицю, в пітьму... А навкруги – околиці в диму, Простір болот, вечірня даль червона. Не перепона кредо я твому, Словам твоїм сумним – не перепона. І що він – вже звідси не видать. Пучки трави... вбрання модрини просто... Тобі не в прок, мені не в благодать Безлюдний, для усіх доступний простір.
|