|
Сторінку і вогонь, і жорна, і млива́1, сокири лезо, і утятий нею волос – Бог береже усе; а над усе – слова любові і прощень, неначе власний голос. В них б’ється рваний пульс і чути кості хруст, і заступ будить їх; – прямі і глухуваті, о, де життя одне, вони зі смертних уст виразніше звучать за Ті, у Горній ваті. Величності душі через моря чолом – за те, що Їх знайшла, – тобі і тій, тілесній, що в ріднім краю спить, де за твоїм пером давався мови дар безмовності Вселенській.
1 Млива (мн.) – у т.ч. і зерна, в т.ч. для розмелення.
|