|
Я обійняв ці плечі і заледь оговтався у баченому мною, і виявив за ними, що стілець освітленням зливався зі стіною. На лампочку, розжеврілу від яв, потерті меблі шкірилися потай, тому диван у закуті сіяв коричневою шкірою, як жовтий. Стіл порожнів, вилискував паркет, темніла піч, пилюгу рами оку стеріг пейзаж, яким лише буфет і надихався, як на погляд збоку. Але мотиль кімнатою кружив, і зір мій з нерухомости зідвинув. І щойно привид тут колись і жив, то він авжеж покинув дім, покинув...
|