|
Шкода, що тим, чим надило мене твоє буття у світі цім, не стала моя у нім присутність для тебе... ...Укотре на старому пустирі дротами посилаю я у космос і свій мідяк, увінчаний гербом у суто безнадійній забаганці єднання мить звеличити...Та ба, тому, хто підмінити не зумів собою світ, лишається намарно щербатий обертати знову диск, як стіл на спіритичному сеансі, аби примара зголосилась ехом останнім зойкам зумера у млі.
|