Як жаль, що тим, чим стало з перших днів Твоє життя для мене, не зробилось Для тебе врешті-решт моє життя. ...У металічній будці в котрий раз Я запускаю в телефонний космос Свій мідний гріш, увінчаний гербом, У відчайдушній спробі возвеличить Щасливу мить єднання... Та, на жаль, Тому, хто не уміє замінити Собою світ, лишається крутити Оцей щербатий телефонний диск, Як стіл на спіритичному сеансі, Аж поки привид в трубці не озветься Останнім зойкам зумера услід.
|