Ми знову проживаєм край затоки і хмари пропливають понад нами, й сучасний торохтить Везувій, і осідає пил по перевулках, й шибки по перевулках брязкотять. Колись і нас отак засипле попіл. Я так хотів би в бідний час оцей приїхать на околицю в трамваї, ввійти в твій дім, і може через сотні років прийде загін відкопувати місто, то я хотів би щоб мене знайшли залишеним навік в твоїх обіймах Засипаного новою золою.
|