Містечко, наче прищ на бороді, Хизується присутністю на карті (Топограф був, напевне, у азарті Або з дочкою знюхався судді). Від власних примх стомившись, Простір тут Тягар своєї величі скидає, Обмеживши вигадливість споруд, А Час цілком байдуже поглядає На циферблат і довгих стрілок біг За склом колоніальної крамнички, Де є усе, що виробити зміг Наш світ: від телескопа до дрібнички. Тут є кіно, салуни. Загалом, Усе як скрізь, мов погляд у минуле: Місцевий банк з розпластаним орлом І церква, про яку усі забули, Що мала б рятувати від гріхів Черстві серця і душі загрубілі. Якби тут не робили дітлахів, То пастор би хрестив автомобілі. Тут коники у тиші цвірінчать, Як ввечері заведено одвіку. Тут місяць таємницями зачать Цікавиться, залазячи до вікон. На вулиці не стрінешся з людьми. Лиш інколи, газуючи завзято, Шикарний б’юїк вихопить з пітьми Фігуру Невідомого Солдата. Тут сниться вам не жінка у трико, А лиш її адреса на конверті. Тут, бачачи, що скисло молоко, Молочник співчуває вашій смерті. Тут можна жить, забувши календар, Глушити бромом психіку недужу І в дзеркало дивитись, як ліхтар Вдивляється знічев’я у калюжу.
|