|
День звався «перше вересня». Дітва ішла, догідно осені, до школи. А німці не спинились на смугастий шлагбаум поляків. І, з гулом, їхні танки, як нігтем шоколадну фольгу, враз розгладили уланів. Став чарки і зіп’ємо горілки за уланів, за першістю у спискові мерців, як в класнім списку. І шумують знов берези вітру, і лягає листя, немов на зронену конфедератку, на дах домівці, де дітей не чути. І хмаровиська з гуркотом повзуть, минаючи заціплі її вікна.
|