(З циклу «Липневе інтермеццо»)На батьківщину виберешся. Геж, з поверненням. Заваж в своїй манері, до кого тепер в друзі попадеш, і чи кому потрібен? До вечері купи собі солодкого вина, сядь до вікна, оговтуйся потроху: у всім твоя, одна твоя вина, от і гаразд. І дякувати Богу. Як добре, що немає уз і скріп, як добре, що нема у чім винитись, як добре, що ніхто тебе по гріб любити не давав собі обітниць. Як добре, що ніколи у пітьму чиясь рука тебе не проводжала, як невимовно добре одному іти у ніч від гомону вокзалу. Як добре, поспішаючи, навгад піймати на словах себе причинних і розуміти, як неквапно лад дає собі душа у перемінах.
|