(З циклу «Липневе інтермеццо»)Повернешся у рідний край. То що ж. Дивись навкруг, кому ти ще потрібний, кому тепер ти в друзі попадеш? Повернешся, купи собі до хліба якого-небудь доброго вина, дивися у вікно та міркуй потроху: у всім твоя, лише твоя вина, і добре так. Спасибі. Слава Богу. Як добре, всіх провин не вести лік, як добре, що ні з ким ти не пов’язаний, як добре, що кохати цілий вік тебе ніде ніхто не зобов’язаний. Як добре, що в пітьму із свого дому чиясь рука тебе не проводжала, як добре в світі цім тобі самому крізь галас пішки рушити з вокзалу. Як добре, до вітчизни поспішати й себе спіймати у нещирім слові і раптом зрозуміти, що душа турбується про переміни нові.
|