Канал, в якому утопили Розу Л., як до кінця ужиту папіросу, практично повністю заріс. І стільки роз опало з тих часів, що цим не приголомшити туриста. Стіна – бетонне передвістя Крісто – біжить із міста до теляти і корови полями – вимитою в колір крови; завод димить сигарою... Буття, де чужоземець підіймає плаття туземній жінці не як завойовник, а як заінтригований художник, націлений рішуче оголити ту статую, якій подовше жити, ніж віддзеркаленню з канави, в якому Розу й доконали.
|