|
У пору холодну, в місцині, гожіш иншої до жари, ніж холоду, радше плоскої поверхнею, чим гори, родилось маля у печері, щоб світ спасти; мело, як лише в пустелі взимку могло мести. Йому все бачилося велетенським: грудь матері, жовтий пар зі волових ніздрин, волхви – Балтазар, Гаспар, Мельхіор; їх дарунки до уродин царя. Він був не більшим цяти. Такої, як і зоря. Уважливо, не змигнувши, крізніючи у рідкій хмарі, супроти ясел малого, бозна-відкіль, зі глибин уселенських, з тамтешнього їх кінця, зоря дивилась в печеру. І це був погляд Отця.
|