1Після всіх іспитів, вона в суботу запросила в гості друга; темніло, і тримався корок туго пляшиною червоного вина. А у неділю дощ не ущухав; і гість навшпиньки вибирався поміж стільців рипучих, і знімалась одіж з вертлявого в простінкові цвяха. Її рука дісталася стола і плюснула до роту лишки чаю. В кімнаті ще стояла півімла. Дно ванни позувало водограю емалями облупленого дна, і пустота зі милом духовитим виповнювала ще один канал сполучення з великим білим світом. 2Дверима ані рипнувши, рука була – він осмикнув її – обтерта від плям в кишені; чулося, як решта з вина плеснулась в полах піджака. Проспект ще спав. Зі водостічних труб зливались води, миючи бруківку. Він уявив цвяха і цівку тиньку, і казна-чом з його набухлих губ зірвалось слово (Боже упаси годити у його толеруванні), і добре, що під’їхало таксі, бо він би ціпенів у дивуванні. Він роздягався, щойно зі гостей, не глядячи на свій просяклий потом ключ до нівроку безлічі дверей, отетерілий з першим оборотом.
|