|
Через каплиці, плаци, Через шинки і палаци Через шикарні цвинтари Через великі базари, Через оселі величні, Пишні і недотичні, Смажені сонцем північним, Простують собі Мандрівничі. Скалічені та горбаті Вбогі на вбрання й сніданок, Їх очі присмерком пройняті, Серця їм наповнив світанок. Їх спинам співа самотиння. Зорі та блискавиці Дихають у мерехтінні Й хижо гарчать їм птиці, Що світ був і буде колишнім. Так. Й далі буде колишнім, Сяйним і білосніжним І недовірливо ніжним. Світ був і буде мерзенним, Світ був і буде довічним, Може і стане збагненним, Та знову непересічним. І, отже, не буде пуття від віри в себе і в Бога, тому лише будуть в майбутті Ілюзія і Дорога. І буде земля смеркати, І буде земля зоріти. Здобрити її солдатам Схвалити її піїтам.
|