|
Як з дрімучого лісу попав в Царгород Після тягот великоходіння – Милувався обрядом слов’янський народ Візантійського богослужіння. У багатім облаченні був патріарх, Півчих співи, свічки там, навколо... На Русі, на дніпровських лісів берегах Не траплялося досі такого. І, не те, щоб, хто храм той Христовий узрів, Християнством там вмить просвітився, Та, згадавши своїх всіх богів і волхвів, Він збентежився, засороми́вся. В царгородській Софії – стовпи і різьба, Стільки мармуру і позолоти. Там – Перун дерев’яний, як хата – ганьба, І такої ж простої роботи. Повернувшись назад – як не бреше народ – Володимиру-князю сказали: «Або з Києва ти нам зроби Царгород, Або нас поминай, князь, як звали ". І, почувши про це, Володимир отой Повелів християнство прийняти, Як про те Олексій Костянтинів Толстой Оповів у відомім трактаті.
|