|
Небокрай на заході палав, як мене ти вперше проводжав. Осипався з вишень цвіт, мовили сусідки зло нам услід. коли гуляли вечірком, все вони плескали язиком, що таки не пара ми й розійдемось до зими, що розвіється любов, ніби цвіт. Не посварять нас обмови, ми удвох зорю любові знайдем теж. Щастя легко не віддам, цілий світ ясніє нам, як зі мною ти поруч йдеш. Ось уже і хуга за вікном Має понад вишнями крилом, Л плетухи не мовчать І про розлуку проректи знов спішать. Кажуть, як не взимку – повесні Розлучатися тобі й мені. Хай говорять – все дарма: Знаю, милий, я сама – Буде злагода у нас, буде лад. Не хвилюйся, я зумію Наговори ті розвіять Теплим днем. Тільки щастя не віддам. Цілий світ ясніє нам. Ми кохання наше збережем.
|