|
Хуга в полі розгулялась, Ой, страшна, страшна, страшна, На побачення, напевно, Не пускає всіх вона. Ой, сніг-сніжок, Віхола-завійниця, Каже він, що любить, Та мені не віриться. Б’ється в вікна, дах зриває, По камінній б’є трубі, Чую, чую, – не дрімаю, Знов мені не по собі. Ой, сніг-сніжок, Віхола-завійниця, Каже він, що любить, Та мені не віриться. Щоб у хвищу не блукати По глибокому снігу, На побачення десяте Я сьогодні не піду. Ой, сніг-сніжок, Віхола-завійниця, Каже він, що любить, Та мені не віриться. Ой ви, хуги та бурани В чистім полі і в лугах, Дозволяю вам буянить, Та не далі четверга. Ой, сніг-сніжок, Віхола-завійниця, Каже він, що любить, Та мені не віриться.
|