|
Завірюха виє люто, Крає душу без ножа. Ох навряд, чи хтось до любки По заметах поспіша. Ой, сніг-сніжок, Віхола-метелиця. Мабуть, він не любить, А лестиво стелиться. Б’є в шибки, куйовдить стріху, Гоготить у димарі. Не оглухла, чую лихо – Хуртовину надворі. Ой, сніг-сніжок, Віхола-метелиця. Мабуть, він не любить, А лестиво стелиться. Через вітряну досаду, Через віхолу-сльоту На побачення десяте Я сьогодні не піду. Ой, сніг-сніжок, Віхола-метелиця. Мабуть, він не любить, А лестиво стелиться. Хоч завдасть хуртеча болю, Хоч освище вітрюга, Побуянить їм дозволю, Та не довше четверга. Ой, сніг-сніжок, Віхола-метелиця. Мабуть, він не любить, А лестиво стелиться.
|