|
Холодний вітер від лагуни. Гроби гондол у німоті. Я біля лева – страдник юний – Простерсь на кам’яній плиті. На вежі вдарили чавунні Гіганти опівнічний час. Марк утопив у млі латунній Узорний свій іконостас. В химерних тінях галереї, Де меркне місячна канва, Кровить в руках у Саломеї Моя відтята голова. Все спить – канали, люд, палаци, Лиш привид не стуляє віч, Лиш голова на чорній таці Скорботно дивиться у ніч.
|