|
Все, що в пам’ять зберіг, намагається, Пропадає в безумних роках Лиш палаючим вістрям звивається Повість ця у нічних небесах. Це життя попелищем розвіяне. Тільки перша любов уві сні, Як безцінна та скринька зав’язана, Червоніє там стрічка в крові. І коли у тиші в світлій горниці Під лампадою нуджусь від бід, Синій привид померлої, любощі Над кадилом із мрії повис.
|