|
Бувають тихії хвилини: Мороз узорами на склі; У мрій поволі там спочинуть, З нудьгою у кімнат теплі... І раптом – морок у саду, Залізний міст через струмок, В трояндах огорожу всю, І в синьому полоні крок... Про щось таке шепоче струмінь, Кругами йде тут голова... Твої, хохлушка, поцілунки, Твої гортаннії слова...
|