Коли із мукою повстали
Переді мною справи й дні,
І сном глибоким від печалі
Забувся я в нічній тіні, –

Не знав я, що і в ліс дівочий
Проходить пам’ять вічних днів,
Прокинувшись де грає тінь,
Почув так ясно спів пташиний:

«Ти потурай собі у вірі.
Їх клич усіми голосами,
Опівночі нехай часами
Твій стукіт в насолоди вирій!»
Тетяна Раєвська2017