|
Хай я не люблячи жив, Хай я і клятви порушу, – Все ж бо хвилюєш ти душу, Де б я тебе не зустрів! Дальні і трепетні руки! В темну життя течію – Світло й принаду свою Вносиш ти, навіть в розлуки! І в одинокім моїм Домі, холоднім, порожнім, В сні, і тяжкім, і тривожнім, Сниться покинутий дім. Сняться хвилини колишні, Років далеких потік... Видно, тобою навік Замкнуті думи невтішні! Кличуть нехай досхочу, Я ж не зміню безнадійність На метушню і на мрійність – Замкнутий, тільки мовчу.
|