Верби – це ручаї весняні,
І чомусь ми тривожні й сумні,
Отже – свічка не згасла іще,
І молитву творю гаряче,
І цілую тебе я в плече.

А цей колос ячмінний – поля,
І заливистий клич журавля,
Отже – зустрічі ждати мені,
Доки блиснуть вечірні вогні.
Ти згадаєш мене вдалині.

Ці троянди – жахають мене.
Це – волосся твоє вогняне?
Це – звучання зрадливих імен?
Це – душа у полоні в Кармен?
Петро Іванов?