|
Є демон ранку. Світлий, мов блакить, Золоточубий і щасливий. Хітон, як небо, синій, струменить, Весь – перламутру переливи. Але як тьмою міниться лазур, Так часом міниться цей лик страхітним, І злото кучерів – черлено-мідним, І голос – клекотом забутих бур.
|