|
В огні та холоді тривог – Життя мине. Забуть несила, Що нам судив зустрітись бог У час покути – край могили. Я вірю: вік новий зійде Над покоління всі стражденні. Недарма славить рід людей Ображений смертельно геній. Всі кривджені від давнини В своїх серцях, в своїх співучих. І всім – священний меч війни Блискоче в хмарах неминучих. Хай день далеко – от наш грунт Завітів юнакам і юнкам: В зневазі зріє гніву брунька, Достиглість гніву – тільки бунт. Розігруйте життя, як фант. Серцями слухають поети, В неспокої – їх воль прикмети; Достоту – чорний діамант Спить сном химерним і незнаним, В зачаруванні бездиханнім, В глибоких надрах, – до пори, Як збудить кайла спів згори.
|