|
Так. Це наказує натхнення. Летять мої думки туди, Де нового часу знамення – І бруд, і тлін, і холоди. Туди, де морок очі ріже, – Звідкіль би інший світ узрів... Чи бачив ти дітей в Парижі, На мбсті взимку – злидарів? В житті, на цій жахливій тризні, Оглянься чесно, не вві сні, Допоки грози очисні Все не змели в твоїй вітчизні, – Дай гніву правому дозріть, Напружуй руки у роботі... А ні – дай муці і нудоті В тобі збиратись і горіть... Життям накладені брехливим, Рум’яна лоєві зітри, Від променів кротом лякливим У землю врийся – там замри, Все зненавидь у цьому світі, Шиття зневаж і прокляни. Хай майбуття в туман сповите, – Цим дням скажи нещадне: ні!
|