|
Не грає місто, не торгує. Як стогін, із усіх сторін Лунає, крає ніч, сумує Урочий великодній дзвін. Над миром, над людським створінням, Що загнане углиб землі, Над смородом, нуждою, тлінням – Щодуху дзвонять уві млі... Над світовою суєтою; Над тим, чому не помогти; Над шубкою над хутряною, Яку в ту ніч вдягнула ти.
|