|
Від ночей чарівничіший день цей, Сам не знає, чи ніч він, чи день. У коханих очах десь на денці – Тінь незрима вечірніх пісень. Та рибалка заснулі ці хвилі Рухом весел іще не збудив... Поцілунки її спломенілі – Знак нічних і не знаних ще див... Вітер легко повіяв нам в очі... Коли можеш, багаття згаси! Загаси в збожеволілі ночі Жар душі, полихання краси!
|