Любо встати у вранішній час,
Легкий слід на піску примічать.
Любо встати й про тебе згадать,
Що зі мною ти, звабо моя.
Я люблю тебе, панно моя,
Незатьмарена юність моя,
І прозориста ніжність Кремля
Цього ранку – як зваба твоя.
Михайло Литвинець?