1Умри, Флоренціє, ти, Юдо, Втони у морок віковий! В любові час тебе забуду, В мить смерті буду теж не твій! О Bella1, смійся над собою, Вже більше не прекрасна ти – З гнилою зморшкою страшною! Тобі краси не віднайти! Хриплять твої автомобілі, Потворні палаци твої, В пилу Європи пожовтілі. Ти думи зрадила свої! Велосипеди мчать крізь порох, Де спалений святий монах, Де Леонардо бачив морок, Беато снив у синіх снах! Ти пишних Медичів тривожиш, Ти топчеш лілії в піску, Та воскресить себе не можеш На торговища смітнику! О стогін меси затяжної, І трупний дух троянд в церквах – Тягар скорботи громіздкої – Хай згинуть в очисних віках! 2Флоренціє, ти ірис мрійний; За ким я мучився один В закоханості безнадійній, Весь день в пилу твоїх Кашин? Згадать так любо безнадійність, Жить, мріючи в твоїй глуші; Ввійти в твій пал і ніжну мрійність Своєї літньої душі... Та нам судилось розлучитись, Й через далекії краї Твій димний ірис буде снитись, Як роки юності мої. 4Палить гаряче каміння, Так, що аж очі болять. Іриси димні в пломінні, – Ніби ось-ось полетять. О безпросвітність печалі! Дух мій, зчорнілий навік, Небо зчорніле Італії Поглядом тужним пропік.
1 Прекрасна (італ.) – поширена в Італії назва Флоренції.
|